Зберігання труб — справа, яка на перший погляд здається елементарною: складуй собі у кутку майстерні, і хай лежать.
Але саме умови зберігання часто визначають, скільки реально прослужать труби — особливо, якщо це прецизійні труби для гідроциліндрів, які мають точну геометрію, хромоване покриття або внутрішнє шліфування.

Якщо труби будуть лежати просто на бетоні в сирому приміщенні, через кілька тижнів можна буде побачити перші ознаки корозії — навіть якщо труба оцинкована або покрита мастилом.
А якщо говоримо про нержавіючі або хромовані штоки — вони взагалі чутливі до подряпин, вологи та навіть перепадів температур.

Де зберігати: всередині чи зовні?

Ідеальне місце — це сухе приміщення з контрольованою температурою та вентиляцією. Особливо важливо уникати перепадів температури — вони сприяють утворенню конденсату, що призводить до “точкової” корозії всередині труби.

Якщо ж зберігання організоване просто неба, потрібно дотримуватись кількох правил:

• труби мають бути під навісом або накриті водонепроникною плівкою (але не герметично — важлива вентиляція);
  
• обов’язково використовувати прокладки між трубами та землею — дерево, гума або пластик;
  
• укладка — тільки горизонтально, на стелажах з фіксацією від прокатування.
  

Умови зберігання для різних типів труб

Хромовані труби або штоки (наприклад, для гідроциліндрів) не можна зберігати разом з чорним металом — контакт з окисленим залізом може викликати корозійні плями навіть на хромі. Вони мають лежати окремо, бажано в заводському пакуванні або із захисними ковпачками на торцях.

Безшовні труби, які поставляються з антикорозійною обробкою (мастило, фосфатне покриття), все одно потребують періодичної перевірки. Якщо плівка пошкоджена — краще переробити консервант одразу, а не чекати іржі.

Тонкостінні труби, які йдуть під прецизійну механічну обробку, взагалі не варто класти у стопки вище 1 метра. Вага зверху викликає овальність, а з нею — проблеми з допусками.

Як уникнути пошкоджень при зберіганні

• Не складати труби з різних матеріалів в один стелаж — окислення поширюється між ними.
  
• Не допускати торкання труб торцями — особливо, якщо торець оброблений або полірується під ущільнення.
  
• Якщо труби довгі (більше 4 м), використовуйте три або більше точок опори.
  

Що робити перед монтажем

Після зберігання навіть у “правильних” умовах потрібно зробити візуальний огляд. Пил, конденсат, мікроподряпини, залишки мастил — усе це потрібно прибрати, перш ніж труба піде в роботу.

Добре, коли виробник або постачальник дає рекомендації щодо зберігання — деякі труби вже мають маркування, що вказує на термін зберігання, тип покриття або умови “розпакування”.

На практиці найкращий підхід — використовувати індивідуальну упаковку, маркування і відділення в майстерні для різних типів металу.

Якщо ви працюєте з дорогими компонентами, наприклад трубами для гідроциліндрів, то навіть простий навіс і поліетиленова плівка можуть зекономити тисячі гривень у перспективі.

А щоб не втрачати якість через погане зберігання — краще одразу купувати труби з консерваційною обробкою, торцевими заглушками і технічною картою 

Чому зберігання — це теж частина технологічного процесу

У виробництві часто вважають, що труба — це просто заготовка, яку оброблять, і якість «вийде» на токарному або шліфувальному верстаті.
Але це помилка. Якщо під час зберігання відбулась навіть незначна деформація — овальність, загин, подряпина — це одразу впливає на геометрію і вимагає додаткової обробки. А значить — збільшення браку, втрати матеріалу, перевитрата часу.

У випадку з трубами для гідроциліндрів, це критично: у циліндрі навіть 0,05 мм перекосу чи нерівномірності — вже ризик для ущільнення, ривків у роботі штока або внутрішнього зносу.

Як маркування і пакування допомагає зберігати краще

Все більше виробників постачають труби з індивідуальним маркуванням: вказується тип сталі, розмір, дата виробництва, тип покриття, стандарт (EN, ISO).
Це не просто для зручності обліку — це підказка, як саме зберігати трубу і коли вона «вийде» за строк консервування.

Бажано, щоб кожна труба:

• зберігалась у заводському пакуванні (плівка, папір, мастило);
  
• мала захист торців (ковпачки або гумові вставки);
  
• була ідентифікована (наклейка, гравірування, бирка).
  

Що категорично не можна робити

Навіть у досвідчених складських працівників іноді трапляються помилки, які «вбивають» трубу ще до обробки:

• класти труби одна на одну без прокладок — особливо з різних металів;
  
• використовувати металеві прутки як підкладки (іскри, іржа, точки тиску);
  
• торкатися труб з хромованим покриттям голими руками (піт + пил = корозія);
  
• піднімати труби краном за середину — провисання викликає мікротріщини.
  

Як організувати зберігання в невеликій майстерні

Навіть якщо ви — невелике СТО або ремонтна майстерня, правильне зберігання труб — це мінімум інвестицій і максимум вигоди.

Встановіть прості речі:

• дерев’яні стелажі з гумовими накладками;
  
• маркери для вказівки типу сталі та діаметра;
  
• виділене місце для труб під циліндри;
  
• графік перевірки стану матеріалів (раз на місяць).
  

Це дозволить уникати плутанини, браку і втрати дорогих компонентів.

Якщо працюєте з ремонтом гідроциліндрів або виготовленням нових — без якісного зберігання труб ваша робота просто не буде точною.